Чорноморський регіон внаслідок свого геополітичного положення був і залишається у фокусі зіткнення інтересів провідних держав Заходу і Сходу. Після розпаду соціалістичного табору причорномор’я опинилося в центрі уваги США, Європейського Союзу, нової Росії, а також країн, що претендують на лідерство в ісламському світі. І це цілком обгрунтовано – Чорне море не тільки важливий транзитний коридор для транспортування величезних запасів енергоресурсів країн Закавказзя і Центральної Азії, але і перспективне джерело корисних копалин і біоресурсів.

В результаті істотного перегруповування геополітичних сил в світі впродовж останніх десятиліть, положення Чорноморського регіону одержало не тільки ряд плюсів, але і цілий ряд негативних моментів, які несуть потенційну загрозу не тільки для причорноморських країн, а й для світової спільноти в цілому. На жаль, внаслідок внутрішньополітичних і міжнародних процесів на геополітичній межі між Європою і Азією сформувалася так звана «дуга геополітичної нестабільності», що характеризується рядом незгасаючих етнічних і територіальних конфліктів. Це, в свою чергу, закладає значний конфліктний потенціал у відносинах між державами регіону на довгі роки вперед.

Чорне море відіграє виключно важливу роль в безпеці і економіці як безпосередньо причорноморських держав, так і держав, які мають вихід до нього через річкові системи Дунаю, Дністра.

Підтримання безпеки в Чорноморському регіоні необхідно для забезпечення свободи мореплавства і торгівлі, захисту морських ресурсів і економічного розвитку. Оскільки всі держави зацікавлені в підтриманні режиму безпеки в регіоні, вони повинні розділити і відповідальність за її стан, шляхом безпосередньої участі в заходах по протидії загрозам і викликам. Виходячи з цього, перш за все, необхідна координація і об’єднання зусиль всіх причорноморських країн по забезпеченню безпеки на морі.

Серйозну проблему становить потенційна можливість транспортування через басейн Чорного моря сучасних звичайних озброєнь, та компонентів і матеріалів для виробництва зброї масового ураження, а також засобів її доставки.

На відміну від традиційних збройних конфліктів, де театр дій і учасники протиборствующих сторін як правило відомі, для ліквідації загроз тероризму необхідно примінити комплекс мір і заходів, які далеко виходять за рамки чисто воєнних.

Коротко зупинимось на характеристиці сил і рівні координації зусиль по протидії тероризму в регіоні. Сили протидії тероризму в регіоні мають два основні компоненти: військово-морський та спеціальний.

Військово-морський компонент представлений Чорноморською групою військово-морського співробітництва «BLACKSEAFOR».

2 квітня 2001 року у Стамбулі було укладено Угоду про створення Чорноморської військово-морської групи BLACKSEAFOR. Згідно з попередніми домовленостями Угоду підписали країни, які мають вихід у Чорне море, а саме: Болгарія, Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина та Україна. Якщо спершу завданнями згаданого з’єднання були:

• пошуково-рятувальні операції
• контроль судноплавства
• операції з надання гуманітарної допомоги
• боротьба з мінною загрозою
• операції щодо захисту навколишнього середовища
• обмін візитами доброї волі

Вже під час першої фази п’ятої активації основну увагу було зосереджено на практичному відпрацюванні нової концепції BLACKSEAFOR під назвою «Захисні операції проти тероризму».
В той же час на порядок денний постало питання вдосконалення цього компоненту колективної безпеки в регіоні. Спробою такого вдосконалення на сьогоднішній день є новий проект «Чорноморська гармонія».

«Чорноморська гармонія» - антитерористична операція в Чорному морі. Турецькі експерти вважають, що в цьому напрямку потрібно рухатись для подальшого вдосконалення BLACKSEAFOR. На їх погляд у найближчому майбутньому рівень підготовки BLACKSEAFOR дозволить самостійно здійснювати антитерористичну операцію «Чорноморська гармонія». Аналогічна по цілям та завданням антитерористичній операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля», вона буде проводитись, на відміну від періодичних активацій BLACKSEAFOR, постійно.

Процес трансформації Чорноморської групи військово-морського співробітництва було розпочато у січні 2004 року. Новації, які впродовж двох років обговорювалися в Анкарі, Стамбулі, Бухаресті, Києві та Москві стосуються таких додаткових завдань BLACKSEAFOR, як здійснення поза межами територіальних вод причорноморських країн операцій проти тероризму, нелегальної торгівлі людьми, а також проти транзиту контрабанди, у тому числі і зброї масового ураження. Крім того було запропоновано удосконалити систему управління. Ініціатива турецької сторони передбачає переведення роботи штабу оперативного управління BLACKSEAFOR на постійнодіючу основу та налагодження ефективного механізму обміну інформацією між координаційними центрами при штабах ВМС країн учасниць.

На сьогоднішній день на експертному рівні розглянуто і погоджено проект документу «Правові аспекти операції BLACKSEAFOR з попередження тероризму та розповсюдження зброї масового ураження».

В той же час існують певні проблеми у країн учасниць Угоди BLACKSEAFOR, що вже стали членами НАТО, по приєднанню до операції «Чорноморська гармонія» не вступаючи в певні протиріччя по відношенню до операції «Активні зусилля».

В зв’язку з цим Болгарія і Румунія виступають як проти переведення роботи штабу оперативного управління на постійну діючу основу, так і проти постійного перебування в штабі офіцерів зв’язку від усіх держав-учасниць.

Туреччина прагне поступово зміцнити ЧГВМС до такого рівня, щоб вона була здатна і без втручання НАТО вирішувати весь спектр завдань по підтримці належного рівня безпеки в регіоні. І в цьому наміри Туреччини – звільнитись від впливу НАТО в Чорноморському регіоні - повністю підтримує Російська Федерація.

Для комплексної протидії морському тероризму лише морського компоненту недостатньо. При певних ситуаціях протидіяти терористичним угрупуванням можуть лише воєнні чи парамілітарні сили з спеціальною підготовкою. В країнах регіону в рамках боротьби з міжнародним тероризмом в складі збройних сил існують спеціальні підрозділи, які оснащуються спеціальною технікою, а ряд завдань по боротьбі з тероризмом і його проявами покладається на звичайні військові частини.

Які ж можливості країн регіону в цій сфері?

Болгарія

Спеціалізований загін по боротьбі з терористами.
Антитерористичний підрозділ «Спеціалізований загін по боротьбі з терористами» (Спеціалеіраніа Отряд еа Борба з Терориста (СОБТ) існує в рамках Міністерства внутрішніх справ, підпорядковується безпосередньо міністру. Вважається аналогом російської «Альфи» і американської «Дельти».

Спеціалізований оперативно-міліцейський підрозділ.
Створений в 1979 році. Підпорядковується безпосередньо начальнику Софійського міського управління Міністерства внутрішніх справ. Головне завдання – боротьба з тероризмом. Йому підпорядковується сектор «Оперативна реалізація». Виконує завдання по затриманню терористів і небезпечних кримінальних злочинців. Склад – 10 мужчин і 2 жінки.

Армійський спецназ – представлений парашутно-розвідувальною бригадою, що дислокується в м.Пловдиві.

Грузія

В складі МДБ Грузії існує департамент контр тероризму - Центр спеціальних операцій.

Коджорська бригада спецназу.
Готується по турецькій програмі. Зокрема парашутну підготовку проходять в парашутному центрі турецьких збройних сил в Ізмірі. В складі батальйону - 560 військовослужбовців.

111 Телавський батальйон спецназу. Постійний пункт дислокації – м. Тола.

З 2002 року в рамках програми «Навчання і оснащення» в Грузії працюють американські військові інструктори які готують підрозділи спеціального призначення з різних грузинських силових структур по боротьбі з терористичними групами і незаконними військовими формуваннями. Програма підготовки розрахована на 21 місяць і складається з 4-х етапів. На першому – тривалістю біля 2,5 місяців – пройшли навчання 70 грузинських інструкторів, які потім разом з американцями приступили до занять з співвітчизниками. В ці ж терміни проведені заходи спрямовані на поліпшення матеріально-технічного оснащення і забезпечення грузинських підрозділів спецназу. Другий і третій етапи присвячені теоретичним і практичним заняттям з органами управління силових структур, трьома батальйонами і окремою бригадою. На четвертому етапі, як прийнято американськими і натівськими стандартами, передбачається повернення інструкторів до Сполучених Штатів.

Молдова

Батальйон спеціального призначення «Фулджер» («Блискавка»).
Створено в 1992 р. Головні завдання- знищення стратегічних об’єктів противника, розвідка і спеціальні операції в тилу противника, проведення контртерористичних операцій, пошуково-рятувальні місії, психологічні операції. В складі батальйону 43 офіцери, 31 сержант і 171 рядовий.

Крім того складі СІБ Молдови створено спецпідрозділ «А» , до складу якого входить антитерористичний загін.

Росія

ФСБ

Центр спеціального призначення ФСБ.
Входить в структуру Служби по захисту конституційного ладу і боротьбі з тероризмом ФСБ. До його складу входять два загони (управління) - «Альфа» і «Вимпел» (бувший спецназ зовнішньої розвідки) та служба спеціальних операцій. Спеціалізація:

• «Альфа» - нейтралізація терористів, які захопили повітряні і водні судна, наземний транспорт, а також утримуючих заручників в приміщеннях.
• «Вимпел» - в мирний час – знешкодження терористів на ядерних об’єктах, в передвоєнний та воєнний час – знищення атомних електростанцій, ракетних установок з ядерними боєголовками і інших спецоб’єктів на території противника. В управлінні «Альфа» п’ять відділів, в управлінні «Вимпел» - чотири. Для виконання конкретних завдань створюються групи чисельністю до тридцяти чоловік.

База Центру знаходиться в м.Балашиха.

Загін спеціального призначення «Град».
Створений 12 серпня 1993 року наказом начальника Управління Міністерства безпеки Росії в м. Санкт-Петербург, спочатку як позаштатна антитерористична група, а потім – як відділ служби по боротьбі з тероризмом. Комплектується офіцерами. До складу загону входить група бойових плавців. Починаючи з січня 1995 року загін регулярно виконує спецзавдання в Чеченській Республіці.
Для боротьби з тероризмом на Північному Кавказі ФСБ використовує також зведенні спеціальні групи, які складаються із оперативних співробітників регіональних управлінь ФСБ і спецназівців Внутрішніх військ. Групи діють автономно від місцевих органів контррозвідки і займаються ліквідацією бойовиків.

МВД

Загін спеціального призначення «Витязь».
Створений наказом МВС СРСР в травні 1991 року на базі Учбового батальйону спеціального призначення МВС СРСР. (6 загін спеціального призначення «Витязь»). З 25 грудня 2001 року – 1-й Червонопрапорний Загін спеціального призначення «Витязь». Бойові завдання на Північному Кавказі виконує з 1991 року.

Загін «Рись».
Це особливий спецпідрозділ в структурі центрального апарату МВС РФ. Призначення загону – силове прикриття операцій по затриманню особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників, а також охорона VIP-персон. Загін було створено в лютому 1992 року. Загін укомплектований тільки офіцерами, які не менше трьох років прослужили в спец підрозділах Міністерства оборони, МВС, ФСБ. До складу загону входить група підводних плавців. В грудні 1994 року бійці загону приймали участь в штурмі Грозного, а з грудня 1999 року група офіцерів загону постійно знаходиться на Північному Кавказі. База загону знаходиться в м. Москва.

Загін спеціального призначення «Росич».
Загін сформовано і введено до складу Новочеркаської дивізії наказом Міністра внутрішніх справ СРСР від 18 серпня 1992 року і розташовано на території навчального центру Північно-Кавказського округу внутрішніх військ МВС РФ.В період з 1992 по грудень 1994 року підрозділи «Росича» виконували завдання по підтриманню надзвичайного стану в Північній Осетії і Інгушетії.

З початком чеченської кампанії загін приймає участь в бойових діях. З 1999 року загін входить до складу об’єднаного угрупування в Північно-Кавказському регіоні і виконує завдання по прикриттю адміністративного кордону Чеченської Республіки з Республікою Північна Осетія-Аланія від проникнення чеченських бойовиків.

Загін спеціального призначення «Русь».
Створений 1 серпня 1994 року на базі окремого мотострілецького батальйону спеціального призначення. Структурно ввійшов до складу Окремої дивізії оперативного призначення внутрішніх військ МВС РФ. Основні завдання:

• попередження захвату і угонів повітряних суден цивільної авіації;
• сприяння органам внутрішніх справ в попередженні групових порушень громадського порядку, масових безпорядків;
• надання допомоги Головному управлінню охорони Росії в посиленні охорони об’єктів комплексу адміністративних будинків Уряду РФ при ускладненні обстановки;
• розшук та затримання особливо небезпечних злочинців (дезертирів);
• розброєння злочинних груп та вилучення у них зброї;
• звільненя осіб взятих в якості заручників.

Особливість загону – комплектування особовим складом по призиву.

Загін спеціального призначення «Скіф».
Створений наказом МВС Росії 7 липня 1997 р. на базі ростовського батальйону оперативного призначення ВВ МВС Росії спеціально для оперативного реагування і проведення спеціальних операцій та адресних заходів на території Дагестану та Чеченської Республіки. Укомплектовується офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями по контракту.

На Північному Кавказі використовуються також надмалі формування: тимчасові спеціалізовані оперативні групи. Групи підпорядковуються виключно Москві і діють на свій страх і ризик. До складу входить водій і три оперативних співробітника в званні від майора і вище. Створено шість таких групп: п’ять для дій в п’яти районах Чечні і одна - для Інгушетії.

ГРУ

Головне розвідувальне управління Генерального штабу ЗС РФ ще на початку другої чеченської кампанії створило два загони спецназу – спеціальні роти військової комендатури Чечні: «Схід» і «Захід». Загін «Схід» (командир – капітан Сулім Ямадаєв, бувший командувач національної гвардії Чечні) дислокується в Гудермесі, загін «Захід» (командир - Герой Росії майор Саїд-Магомед Какієв) – в Грозном. В даний час загони мають офіційну назву - батальйони спеціального призначення 42 мотострілецької дивізії Міністерства оборони Росії. Батальйони укомплектовані етнічними чеченцями і займаються ліквідаціями, тобто здійснюють рейди в гірські райони Чечні і знищують виявлених бойовиків.

Крім того, безпосередньо в регіоні Чорноморський флот РФ має :

• 102 загін протидиверсійних сил і засобів;
• оглядові групи, підготовлені за спеціальною антитерористичною програмою, зі складу 810 окремого полку морської піхоти. Групи виділяються на кораблі ЧФ РФ, які беруть участь в операції «Активні зусилля» в Середземному морі та під час активації «BLACKSEAFOR».

Румунія

В складі органів держбезпеки існує підрозділ BAT (BrigadaAntiterorista).
В той же час по заявам міністра оборони в збройних силах до 2007 року будуть створені мобільні частини для спец операцій і боротьби з тероризмом. Планується, що ці підрозділи будуть укомплектовані контрактниками.

NBC

Румунія єдина країна Чорноморського регіону, яка має в структурі поліції підрозділ NBC – воєнізовану службу контролю за переміщенням стратегічних матеріалів і боротьбі з тероризмом. Підрозділ підпорядковується Головній дирекції по боротьбі з організованою злочинністю і наркотиками (DGCCOA).
Підрозділ укомплектовано добре підготовленими бійцями, які здатні гарантувати безпеку при проведенні операцій по супроводу перевезень ядерних матеріалів, охорону складів і сховищ радіоактивних матеріалів.

Антитерористична група румунської зовнішньої розвідки (GrupulAnti-TeroalSIF)
Секретний підрозділ, який протягом багатьох років не згадувався навіть в доповідях президента країни. Створений в 1998 році і став відомим тільки через 7 років (громадська доповідь Траяна Басеску – 2005 р.) являється одним із найбільш засекреченим підрозділів SIE. Офіціальне призначення – охорона румунських посольств за кордоном, але майже всі співробітники групи приймали участь в бойових діях в Перській затоці і в Іраку. Всі співробітники пройшли курси SAS (Великобританія), стажувались в «Delta forces» (США).

Підрозділ «Acvila»
Спеціальний підрозділ підтримки закордонних акцій Міністерства закордонних справ Румунії. Підпорядковується безпосередньо міністру закордонних справ. Першочергові завдання: охорона VIP-персон, контртероризм. Підрозділ сформовано на зразок подібних підрозділів в Європейських країнах, перш за все німецької GSG-9. В складі підрозділу існує спеціальна група захвату і захисту «Eagle» в яку входять команда управління, 4 антитерористичних команди і 1 команда снайперів.

307 батальйон морської піхоти (BIM)
Дислокується в м.Бабадаг, чисельність – 570 чол. Особовий склад батальйону підготовлений по програмам «зелених беретів» і «рейджерів». Основне завдання - захват плацдарму на відкритій чи закритій ділянці узбережжя, а також обороні дельти Дунаю.

Бойові плавці «Скафандрії мілітарі»(SEAL/EOD)
Дислокуються в м.Констанці. Підготовлені по аналогії з «морськими котиками» США. В той же час цей підрозділ здатний десантуватись і з повітря.

Об’єднаний батальйон спеціального призначення (DPDM/DIR)
Створений шляхом об’єднання підрозділів спецпризначення різних видів збройних сил Румунії на базі 30 бригади оборони і військової поліції. Має статус частини швидкого реагування (час реагування – 72 години).

Спеціальна незалежна служба захвату і акцій (SIIAS)
Підпорядковується безпосередньо Міністру внутрішніх справ. Укомплектована спортсменами світового рівня і досвідченими психологами.

Туреччина

Туреччина приділяє значну увагу організації боротьби з тероризмом. Значною подією стало створення в липні 2006 р. в структурі апарату прем’єр-міністра країни Головного управління з питань безпеки, яке буде координувати роботу всіх відомств по боротьбі з тероризмом.

В Туреччині існує в основному армійський спецназ. Це дві бригади командос:

• 1-а бригада командос базується недалеко від Кайсері. Бригада розгорнута в південно-східній Анатолії для боротьбі з терористами;
• 2-а бригада командос дислокується в м.Болу. Вона також була розгорнута в південно-східній Анатолії для боротьбі з терористами.

Кожна бригада налічує 5000 військовослужбовців.

Склад бригади: штаб, бойові підрозділи – чотири батальйони по 3 роти і рота зброї. Бригади командос входять до складу 4-го армійського корпусу. Штаб корпусу знаходиться в Анкарі.

Окремі загони спецназу входять до складу чотирьох польових армій. Вони призначені для виконання спеціальних завдань в інтересах своїх армій і підпорядковуються безпосередньо їх штабам.
В Кайзері і Болу знаходяться також школи по підготовці командос. Курс навчання в них досить складний. Навчання особового складу турецьких сил спеціальних операцій, програма підготовки та оперативно-тактичні нормативи відповідають вимогам підготовки аналогічних частин армії США.

Загін спецназу Генерального штабу. (Бордові берети)
Був створений в 1952 році, коли Туреччина вступила до НАТО. В той же час в країні була створена Спеціальна мобілізаційна тактична група (СТК) до складу якої входили підрозділи призначені для організації партизанського руху та проведення диверсій при можливому нападі СРСР.

В 1965 році СТК було перейменовано в департамент спеціальної війни (OHD) з безпосереднім підпорядкуванням Генеральному штабу. Інша назва департаменту – командування спеціальними операціями. Весь цей час продовжувалась підготовка підрозділів спецназу для армій і округів, але самому департаменту підпорядковується тільки один, найбільш підготовлений загін.
Завдання загону:

• проведення спеціальної розвідки на території вірогідного противника;
• проведення диверсій на об’єктах противника;
• захват стратегічних об’єктів;
• знищення політичних і військових діячів противника;
• проведення операцій проти терористів;
• організація партизанського руху в випадку виникнення війни.

Структура спецназу ГШ досить закрита. В загоні декілька груп. Групи діляться на команди «А» і «В». Команди «А» комплектуються виключно офіцерами. До складу команди «В» входять і офіцери і контрактники. При виконанні завдань комплектуються «двійки» і «трійки». Більші одиниці «п’ятірки» і «сімки» використовуються при веденні розвідки в горах. Найбільші бойові одиниці – «десятки» та «дюжина». При штурмових операціях бойові одиниці об’єднуються в групи.

В загоні є особливий підрозділ. В його складі біля 100 бійців. Офіціальна назва «Combat Search and Rescue» (CSR). До його складу входять лише офіцери, які пройшли додатковий курс підготовки. Цей підрозділ – своєрідна суміш «дельта форс», «зелених беретів» і «морських котиків».

Спецназ ВМС
Останнім часом командування ВМС Туреччини приділяє значну увагу розвитку сил морського спецназу призначених для проведення розвідувально-диверсійних операцій в прибережній зоні і в водах противника, а також для забезпечення охорони підводних загород на підходах до військово-морських баз і в проливній зоні.

Для вирішення цих завдань в складі турецьких ВМС сформовано декілька підрозділів бойових плавців. Спецназ ВМС складається з бригади морської піхоти і спецназ флоту.

Спецназ флоту включає в себе два загони:

• SAS (Su АltiSavunma – підводні захисні команди);
• SAT (SuAltiTaaruz – підводні штурмові команди).

Крім підготовки по основному профілю бійці SAS проходять підготовку на базах підрозділів спеціального призначення , яка включає більшість курсів що проходять в сухопутному спецназі, і десантну підготовку.

На SAT покладаються завдання по глибинній розвідці та розвідці ділянки побережжя, на якому планується висадка морського десанту, диверсійним операціям, захвату портів і стратегічних пунктів противника, захват і знищення водних транспортних засобів, анти терористичні операції на водному транспорті.

Україна

Координація боротьби з тероризмом здійснюється Антитерористичним центром СБУ, створеного Указом Президента України 11 грудня 1998 року. Структурно Центр складається з міжвідомчої координаційної комісії, до якої входять перші заступники керівників всіх силових відомств, і робочого органу – штабу. До складу Центру входить підрозділ «Альфа», який сьогодні має повну назву Головне управління СБУ по боротьбі з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства і співробітників правоохоронних органів.

Територіальні підрозділи «Альфи» створені і діють у всіх 27 регіонах. Особливе місце серед регіональних підрозділів займає Севастопольська «Альфа». Її спеціалізація – боротьба з проявами тероризму на водному транспорті.

Свої підрозділи спецпризначення мають і інші силові структури.

МВС

• підрозділ швидкого реагування ВВ МВС «Беркут»;
• бригада СпП ВВ МВС «Барс»;
• полк СпП ВВ МВС «Ягуар»;
• полк СпП ВВ МВС «Гепард»;
• загін СпП ВВ МВС «Сокіл»;
• загін СпП ВВ МВС «Омега»;
• спецпідрозділ ДСО МВС «Титан»;
• спецпідрозіл МВС «Грифон»;
• гірськострілецький батальйон СпП ВВ МВД «Кобра»;
• гірськострілецький батальйон СпП ВВ МВД «Лаванда».

Міністерство оборони

• Морський центр спеціального призначення ВМС ЗС України;
• загін протидиверсійних сил і засобів ВМС ЗС України;
• 3-й полк СпП;
• 8-й окремий полк СпП;
• підрозділи спеціального призначення Військової служби правопорядку ;
• окремий полк СпП при Президентові України;
• підрозділ спецназу окремої бригади охорони Генерального штабу ЗС України.

Державна прикордонна служба

• підрозділи спецпризначення при кожному із п’яти територіальних управлінь.

Як бачимо, на даний час в регіоні немає стрункої системи органів, підрозділів і структур по боротьбі з морським тероризмом.

Слід наголосити, що на більш вищому рівні по координації дій находяться відповідні органи країн СНД.

З метою розвитку міжнародного співробітництва в сфері безпеки і координації анти терористичної діяльності 20 червня 2000 року на зустрічі глав країн СНД було прийнято рішення про створення Антитерористичного центру держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, а вже 1 грудня того ж року Радою глав держав було затверджено Положення про Антитерористичний центр СНД. На сьогоднішній день в АТЦ представлені всі силові структури, які призвані боротись з тероризмом: органи державної безпеки, міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ, прикордонні війська, створюються спільні інформаційні бази даних, до яких мають отримати доступ представники всіх спецслужб СНД. АТЦ СНД разом з Міжпарламентською асамблеєю докладає всіх зусиль по формуванню єдиного правового простору, який дозволить ефективно протидіяти тероризму. Напрацьована АТЦ нормативна база сприяє державам-учасницям СНД в формуванні національного законодавства в цій сфері. Серед основних документів, які являються основою для взаємодії компетентних органів держав Співдружності в питаннях попередження, виявлення, припинення та розслідування актів терору:

• угода про співробітництво держав-учасниць СНД в боротьбі з тероризмом від 4 червня 1999 року. Ратифікований 8 державами Співдружності із 9 підписавших (крім Грузії);
• протокол про затвердження Положення про порядок організації і проведення спільних анти терористичних заходів на територіях держав-учасниць СНД. Ратифікований 9 державами Співдружності із 10 підписавших (крім Грузії);
• угода про порядок перебування і взаємодії співробітників правоохоронних органів на територіях держав-учасниць СНД;
• програма співробітництва на 2005-2007 роки;
• концепція співробітництва держав-учасниць СНД в боротьбі з тероризмом та іншими насильницькими проявами екстремізму та інш.

Ряд оперативно-тактичних навчань ( «Азов –Антитерор – 2003», «Захід-Антитерор – 2004», «Каспій-Антитерор-2005», «Атом-Антитерор-2006» та ін.) проведених під егідою АТЦ показали необхідність подальшого розвитку координації дій в цій сфері. Слід наголосити, що така робота в Чорноморсько-Каспійському регіоні проводиться лише серед держав-учасниць СНД. Але по ряду причин на шляху цього процесу є певні перепони і труднощі. Так пропозиція Російської Федерації створити на базі управління Групи російських військ в Закавказзі, розташованій в Тбілісі, Інформаційно-аналітичний антитерористичний центр, а на основі 12-ї російської військової бази в Батумі - центр по підготовці спеціалістів антитерористичної боротьби на об’єктах морської інфраструктури, підтримки грузинської сторони не отримала.

Першими кроками на шляху співпраці всіх країн регіону як в боротьбі з тероризмом в цілому, так і з морським зокрема, повинні стати:

• розробка і підписання нормативних правових актів, які б регламентували порядок доставки і переміщення особового складу, а також прискореного виконання встановлених національним законодавством процедур при переходах державного кордону спеціальними антитерористичними формуваннями;
• визначення національних компетентних органів, відповідальних за проведення спільних антитерористичних операцій;
• визначення складу спеціальних сил для участі в спільних антитерористичних заходах;
• розробка уніфікованої системи підготовки особового складу спеціальних антитерористичних формувань і організація їх навчання як на своїй національній навчальній базі, так і в навчальних центрах інших держав регіону;
• організація і систематичне проведення спільних оперативно-стратегічних та оперативно-тактичних антитерористичних навчань.

Ефективно протидіяти тероризму можливо тільки на основі комплексної, багаторівневої системи заходів, не покладаючись на окремі, ізольовані одне від одного дії. І одним з найбільш важливих елементів цієї системи є спільні дії правоохоронних органів і збройних сил. Для проведення відповідних заходів як в відкритому морі, так і в територіальних, внутрішніх водах, виключній економічній зоні, портах і гідротехнічних спорудах необхідно використовувати добре підготовлені і оснащені сили із складу збройних сил і органів правопорядку. Вони повинні бути високо мобільними і готовими діяти швидко, ефективно і бути непередбачуваними для терористів.

В більшості випадків за функціонування кожного з елементів системи забезпечення безпеки на морі несуть відповідальність різні міністерства і відомства, які мають свої специфічні обов’язки та юрисдикцію, навіть в одній країні. При цьому виникає необхідність використання їх розвідувальних можливостей, спецпідрозділів як збройних сил, так і правоохоронних органів, авіації, кораблів і суден, берегових служб, систем зв’язку і передачі даних. Необхідно створити єдину комплексну державну міжвідомчу (Збройні сили, служби безпеки, міністерства надзвичайних ситуацій та інш.) систему моніторингу, обміну даними, прийняття рішень і планування дій по боротьбі з тероризмом, в тому числі і з морським тероризмом. Якісне спільне планування і чітке управління являється основою для ефективного реагування на кризові ситуації. Відповідні міністерства і відомства країн регіону повинні обмінюватись досвідом в сфері проведення підготовки персоналу, розробки оперативних планів. Важливим елементом є робота по стандартизації нормативно-правової бази використання наявних сил і засобів, розробка спільних технологій в інтересах бойової сумісності при виконанні операцій на морі. Для інтеграції дій цих розрізнених структур потрібні відповідні міжнародні домовленості і угоди з чітким розподілом функцій.

Ефективна протидія загрозам морському тероризму в масштабах регіону можлива тільки при колективних зусиллях всіх причорноморських країн. Тільки в цьому випадку є можливість врятувати життя людей, захистити об’єкти інфраструктури, звести до мінімуму збитки від терористичних актів і в короткі строки ліквідувати їх наслідки. Це потребує інтеграції і координації всіх програм по забезпеченню безпеки на морі для формування міждержавного підходу до вирішення цієї проблеми, що передбачає ефективне використання можливостей кожної країни регіону.

Для досягнення позитивних наслідків в сфері протидії морському тероризму в Чорноморському регіоні необхідна клопітка і повсякденно робота по розширенню масштабів співробітництва, зміцненню мір довіри практичному залученню можливостей, сил і засобів зацікавлених сторін, підвищення інтенсивності і якості інформаційного обміну.

Джерела інформації

• Воробьев И.Н., Киселев В.А. Вооруженный конфликт: борьба с диверсионно-террористической деятельностью противника // Военная мысль. – 2006. - №1
• Воробьев И.Н., Киселев В.А. Организация борьбы с диверсионно-террористическими формированиями противника в операции // Военная мысль. – 2006. - №2
• Воробьев И.Н., Киселев В.А. Противодиверсионная и противотеррористическая защита войск в операции и бою// Военная мысль. – 2006. - №3, №4
• Воробьев О. Чей спецназ лучше ? //Камуфляж. – 2006. -№8
• Лизин Н. Создание погранслужбы Турции // Зарубежное военное обозрение. – 2006. - №6
• Микитенко В. Спецназ жандармерії Туреччини // Камуфляж. – 2006. -№8
• BLACKSEFOR: Сили Чорного моря активізують свою діяльність // Морська держава. 2005. - №3
• Печерский В. Национальная стратегия США по защите морских рубежей // Зарубежное военное обозрение. – 2006. -№ №2,3
• Тымчук Д. Война против спецназа: украинский вариант// Камуфляж. – 2005. -№10
• www.agentura.ru
• desantura.ru
• xammep.nm.ru/doc/commandos
• www.vrazvedka.ru
• tdk.kulichki.net/army