Чорноморський геополітичний простір з найдавніших часів залишався у зоні пильної уваги суб’єктів міжнародних відносин, нерідко ставав предметом силового протистояння сторін. У контексті спільного існування процесів глобалізації світового простору, у справі створення дійової системи міжнародної безпеки і співробітництва у Чорноморській зоні для України актуальним завданням стає вироблення концептуально обґрунтованої регіональної політики на основі її геополітичних інтересів, успішна реалізація якої буде сприяти підвищенню міжнародного іміджу країни, зміцнить її статус морської європейської держави.

Геополітичне значення чорноморського регіону

Чорноморський геополітичний простір у географічному і політико-системному вигляді представляє самостійну систему, що виступає як підсистема європейської (регіональної) системи міжнародних відносин. Основою створення міцної системи регіональної безпеки Чорного моря стає тісне регіональне економічне співробітництво, серцевиною якого можна назвати Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Основною метою цієї організації є послідовна інтеграція країн Чорноморського регіону у світову економіку на основі єдиного геополітичного простору, побудови економіки на ринкових відносинах, додержання принципів ліберальної демократії.

До зони ОЧЕС мають входити не лише країни Чорноморського басейну, а й ті, що безпосередньо зацікавлені в співробітництві з державами Чорноморського регіону. Сьогодні заяви про вступ до організації ЧЕС подали Іран, Македонія, Узбекистан і республики колишньої Югославії. У статусі спостерігачів до неї вже приєдналися Австрія, Італія, Ізраїль, Єгипет, Словаччина, Туніс, Польща, а заяви про вступ спостерігачами подали Боснія і Герцеговина, Казахстан, Кіпр, Йорданія, Словенія і Хорватія. Географія організації не обмежується суто чорноморським регіоном, а охоплює широкий простір від Балкан до Центральної Азії і від Балтії до Арабського Сходу. Така організація економічної спрямованості об’єднує країни Європи, Азії незалежно від їх цивілізаційної, політичної, соціальної або конфесійної належності.

Між тим найбільш тісно національні інтереси України співпадають з національними інтересами таких держав Чорноморського регіону, як Грузія, Молдова й Азербайджан. Через це в жовтні 1997 р. у Страсбурзі було проголошено створення нового субрегіонального блока Чорноморського басейну – ГУAM (Грузія – Україна – Азербайджан – Молдова), яке представляє собою об’єднання країн на основі однакових політичних й економічних устремлінь. У травні 2006 року на чергової зустрічі президентів ГУАМ було вирішено реорганізували ГУАМ в міжнародну організацію, яка називатиметься «Організація за демократію і розвиток – ГУАМ», підписавши статут організації та спільну декларацію, створено спільний постійно діючий секретаріат ГУАМ, якого розташовано у столиці України місті Києві.

Завдяки конкретної економічної привабливості ГУАМ, своє бажання розглянути вступ до нової організації виявили Болгарія, Польща й Румунія.
Загальні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо двох основних питань – транспортування прикаспійських енергоносіїв і розробка нового Транскавказького транзитного транспортного коридору із нафтогазових родовищ в Азербайджані, Туркменістані, Казахстані і Узбекистані через Кавказький регіон, що набуло стратегічного рівня для цих країн. Використання території України дає можливість більше чим удвічі скоротити довжину дороги транспортування нафти з регіону Близького Сходу в Європу. Постачання нафти з Грузії в Європу через Україну буде також сприяти його скороченню у просторово-часових рамках.

В умовах зниження запасів енергоносіїв та перспективи зростання цін на них, ГУАМ може дуже істотно підняти своєю енергетичною складовою міжнародну вагу. Створення альтернативного шляху транспортування енергоносіїв на ринки Європи – дуже амбітний проект, вартий тих складностей, які з цим пов’язані.

Другий напрям співробітництва в межах ГУAM – це створення системи безпеки і стабільності. Для чого необхідним стає формування спеціалізованих субрегіональних структур безпеки з урахуванням національних інтересів країн організації. В кожній з країн ГУAM є конфліктними ситуації міждержавного значення, а саме Абхазія, Крим, Карабах, Придністров’я. З урахуванням єдиних коренів походження цих конфліктів, інтересів координації боротьби з міжнародним тероризмом виникають нові реалії щодо їх вирішення та запобігання або своєчасного припинення, завдяки скоординованим зусиллям всіх членів ГУАМ без тиску з боку третіх сторін. Як захід щодо реалізації інтересів країн ГУАМ в області безпеки стало висування пропозицій та їх реалізація щодо створення Антитерористичного центру країн ГУАМ у 2003 році. Подальшим кроком можуть стати пропозиції щодо створення єдиних миротворчих формувань в рамках цієї організації.

Стратегічність геополітичного становища України обумовлено рівнем потенційної та реальної конфронтаційності між двома глобальними центрами сили – Росією та Заходом. З огляду на це, вкрай важливим є питання національної безпеки та внутрішньополітичної стабільності в державі.

Політичні та культурні контрасти між різними частинами України надзвичайно великі, коріння якого – в багатовіковій історії розподілу нинішньої території країни між сусідніми державами. В геополітичному аспекті Східна Україна (по лінії Дніпра), Крим, Центральна Україна здебільшого тяжіють до Євразії (Росії) в силу історичних, культурних, етнічних, релігійних факторів. Західна Україна, а саме: Галичина, Буковина, Волинь, Закарпаття – до Європи, також через історичні, культурні, релігійні та етнічні фактори.

Система безпеки повинна гармонізувати зусилля у забезпеченні економічних, політичних, соціальних, культурних інтересів як окремої держави, так й усього регіону. З точки зору географічних та історичних аспектів Чорноморський регіон є унікальним і вимагає постійної трансформації системи своєї безпеки.

Роль і місце військово-морського флоту у вирішенні завдань національної безпеки України

Світовий досвід свідчить про активне просування багатьма країнами своїх власних політичних та економічних інтересів за межі національних кордонів. Військово-морська присутність в важливому районі світового океану стала ключовим елементом стабільного просування національних інтересів будь-якої держави.

Враховуючи те, що біля 70% всіх вантажів у світі перевозиться морським транспортом, значно збільшується роль і місце Військово-Морських Сил як «довгої руки держави» у системі протидії морському тероризму, неконтрольованого обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків, інших нелегальних вантажів з морського напрямку.

Розвинені європейські країни активно вирішують завдання просування національних інтересів у рамках НАТО, як основи колективної безпеки і важливого форуму для політичних консультацій. Коаліційна стратегія Альянсу є фундаментом його існування, інструментом гнучкого та швидкого реагування на нові загрози, вирішення загальних для країн НАТО проблем безпеки.

Для цього використовуються політичні, економічні та військові способи. За досвідом останніх років найефективніший військовий спосіб - з застосуванням бойових кораблів та корабельної авіації. Показовими з цього приводу є усі без виключення операції багатонаціональних сил кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Без такого підходу держава, у якої є вихід до моря, має реальну небезпеку залишитися континентальною, прибережною та втратити великі можливості розвитку, які надає обпадання морським простором.

В ході інтенсивного діалогу України і НАТО у період 2003-2004 року було проведено Оборонний огляду сектору безпеки України. Після аналізу сучасних загроз та ризиків, адаптації окремих положень теорії оперативного мистецтва НАТО, було сформульовано нові завдання Збройним Силам України.
Серед них:

• недопущення терористичних актів;
• протидія діяльності міжнародних терористичних організацій наданням військової допомоги відповідним органам державної влади, а також державам, які ведуть боротьбу з міжнародним тероризмом;
• підтримання миру та стабільності у кризових районах світу;
• надання допомоги органам державної влади щодо припинення спроб неконтрольованого обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотиків, інших нелегальних вантажів.

Таким чином боротьба з тероризмом є одним з приоритетних завдань України. В морському просторі виконання цього завдання наша держава здійснює на трьох рівнях: національному (в межах національних морських кордонів), регіональному (у Чорному та Азовському морях) та глобальному (у регіонах світового океану, де маються національні інтереси України).

На нашу думку основою успіху у цієї боротьбі є чітке визначення функцій для усіх міністерств та відомств держави, встановлення повної взаємодії між ними, організація відповідного інформаційного поля та тісна кооперація з іноземними партнерами.

Враховуючи вищезазначене, командуванням ВМС, в основу розвитку українських ВМС покладено подвійну стратегію, побудовану, по-перше, на підготовці їх до дій у складі коаліційних угруповань НАТО за межами Чорного та Азовського морів і, по-друге, до виконання завдань у ближній морській зоні.

Виконання цієї стратегії повинно перетворити українські ВМС зі структури, призначеної для ведення класичної війни на морі в «інструментальний ящик», з якого держава буде вибирати інструменти (бойові можливості) для реалізації свого зовнішньополітичного курсу та захисту національних інтересів на морі.

Реальним свідченням такої політики є приєднання України до операції НАТО «Активні зусилля» (ОАЗ). Хоча діючою операційною зоною ОАЗ є Середземне морі та протока Гібралтар, її проведення безпосередньо впливає на зміцнення безпеки чорноморського регіону.

Україна розглядає такі позитивні риси щодо участі у ОАЗ:

• це стане одним з вирішальних фактором під час прийняття керівництвом НАТО рішення про запрошення України до Альянсу;
• використання у рамках цієї операції активів держави (в тому числі - військових) стане реальним вкладом України в боротьбу з викликами та загрозами сучасності - міжнародним тероризмом, нелегальною міграцією та незаконним рухом товарів і послуг;
• вперше Збройні Сили України братимуть участь у військово-морських операціях Альянсу не тимчасово сформованим контингентом, а регулярними військовими активами - бойовими кораблями та спеціальними підрозділами на ротаційній основі.

Операція «Активні зусилля» - перша операція в історії існування НАТО, яка проводиться на підставі статті 5 Північноатлантичного договору, її проведення є відповіддю на терористичну атаку на США 11 вересня 2001 року. Головна мета операції - виключити можливість забезпечення діяльності міжнародних терористичних організацій морським шляхом, що відповідає вимогам Резолюції Ради Безпеки ООН 1373.

Штаб ОАЗ розташовано у штабі Регіонального командування ОВМС НАТО «Південь» (м. Неаполь, Італія).

Згідно плану операції дії щодо контролю торгівельного судноплавства у Східному Середземномор’ї розпочаті з жовтня 2001 року постійнодіючим з’єднанням НАТО у Середземному морі. У 2003 року операцію розповсюджено на усе Середземне море, до її завдань додано ескортування суден у протоці Гібралтар. На теперішній час кораблі НАТО відслідкували рух понад 70.000 суден та провели догляд понад 100 підозрілих суден.
В ході аналізу проведення операції у 2001-2002 роках було зроблено висновок про необхідність поширення складу її учасників та зони проведення. Це обумовлюється аналізом потенційних загроз з боку терористичних організацій та пов’язаних з ними структур організованої злочинності (торгівля людьми, наркотиками, зброєю). Результати аналітичної роботи свідчать, що районами їхнього формування та проникнення на територію країн Європи є північна Африка, протока Гібралтар та Чорне море.

Власних стаціонарних станцій спостереження за морською обстановкою сили НАТО в цих районах не мають. Для отримання інформації у зазначених районах Середземного моря розгорнуті для патрулювання надводні кораблі сил ВМС НАТО. Але їхнє застосування вимагає значних фінансових витрат (що ускладнюється тенденцією скорочення витрат на оборону у країнах НАТО) та обмежено у діях в територіальних водах прибережних країн.

Тому до участі у ОАЗ поряд з країнами НАТО запрошено й країни, що мають доступ до узбережжя Чорного і Середземного морів: країни-партнери за програмою «Партнерство заради миру», «Середземноморського діалогу», а в перспективі - країни «Стамбульської ініціативи» (узбережжя Перської затоки). Головною метою цього повинно стати створення єдиного механізму обміну інформацією між ними та штабом ОАЗ у м. Неаполі.

До ОАЗ вже приєднались дві країни-партнери - Україна та Росія. Наміри про приєднання оголосили Албанія, Грузія, Хорватія, Швеція, Алжир, Ізраїль та Марокко.

Безумовно, що перебування наших сил у Середземному морі коштуватиме Україні мільйони гривень, але дивіденди, які отримує держава можуть бути значно більшими.

Наряду з певними політичними перевагами участі України в цієї операції (просування національних інтересів у середземноморському регіоні, підтвердження, що Україна розділяє європейські цінності, реально намагається війти в Європу), очевидними є й серйозні економічні набуття. Вони лежать в площині мінімізації для суспільства впливу «сірих» схем постачання товарів та послуг як в Україну, так і в інші європейські країни.

За різними оцінками експертів, на дійсний час від 10 до 35% усіх імпортованих до України товарів та до 63% товарів та послуг, які надаються українськими бізнесменами на світовому ринку - піратські або нелегальні. Значна частина з них постачається з морського напряму.

Після оголошення незалежності України в умовах недосконалої системи експортного контролю певна частина продукції вітчизняного ВПК опинялося в «руках» сумнівних закордонних організації. У цьому аспекті актуальною для України залишається проблема незаконного обігу зброї, вибухових речовин та інших засобів, що можуть бути використані під час здійснення терористичних актів (кожен третій злочин вчинюється з їх використанням). Основними шляхами придбання зброї є її викрадення з місць зберігання, вивезення із зон збройних конфліктів, надходження з-за кордону та кустарне виготовлення.

Особливу небезпеку становлять спроби злочинних елементів отримати доступ до ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, а також інших засобів масового ураження. Відносна легкість придбання зброї та інших засобів ураження здатна спонукати окремих екстремістські налаштованих осіб перейти від висловлювання погроз та закликів щодо застосування сили до конкретних дій терористичного характеру, полегшує створення потрібної для терористичної діяльності матеріальної бази та підтримку боєздатності на високому рівні. Для досягнення своєї мети терористи обирають найбільш уразливі об’єкти та найжорстокіші способи скоєння терористичних актів. Так, знаходження в Україні представників вже згадуваних різних терористичних та релігійно-екстремістських організацій Ближнього і Середнього Сходу («Хамаз», «Брати-мусульмани», «Хезболла» та ін.) створює потенційну загрозу можливого здійснення ними терористичних актів відносно дипломатичних та інших представництв іноземних держав, СП і комерційних структур, які розміщуються на території України.

Ще одним чинником, який сприяє розвитку тероризму в нашій державі, є нелегальна міграція. Україна сьогодні з країни, через яку проходить транзитом нелегальна міграція, поступово перетворюється на країну, яка акцептує нелегальних мігрантів на своїй території. В Україну намагаються проникнути не тільки ділки «тіньової економіки», торговці наркотичною сировиною, зброєю, але й особи, що ухиляються від кримінального переслідування, у тому числі за здійснення терористичних актів. Значний потік нелегальної міграції йде з регіонів, охоплених військовими конфліктами (Афганістан, Шрі-Ланка, Бангладеш, північні штати Індії, Пакистан, республіки Закавказзя, країни Африки). Найбільш вагомою для умов географічного розташування України є міграція з «гарячих точок», які знаходяться на території країн СНД (Чечня, Нагорний Карабах, Абхазія, Осетія). Такого роду мігранти, проникаючи на територію України, створюють свої «колонії» зі своїм укладом життя. Так, в Україні вже сформувалася в’єтнамська, іранська, арабська, китайська, турецька, індійська та пакистанська колонії нелегальних мігрантів. Як свідчить практика, зростання кількості нелегальних мігрантів безпосередньо впливає на виникнення нових і збільшення вже існуючих в Україні етнічних і міжнародних злочинних організованих формувань.

Іншою проблемою, яка негативно впливає на імідж України, є неконтрольоване залучення суден, які належать українським компаніям, та українських моряків (до 28 тис. осіб на рік) для роботи під фрахтом на іноземних трейдерів. Іноді, бажання отримати надприбутки спонукають деяких судновласників до нелегальної діяльності, жертвами якої становляться українські моряки та судна.

Участь нашої країни в операції «Активні зусилля» значно збільшить можливості України у подоланні ситуацій, подібних той що виникла 18 жовтня 2005 року з захопленням українського екіпажу судна «Панагія» піратами в районі узбережжя Сомалі.

Стратегічні напрями підтримки Україною ОАЗ чітко викладені в Угоді між Україною та НАТО «Про участь України у військово-морських операціях на Середземному морі в рамках операції «Активні зусилля» (дію якої й було ратифіковано зазначеним раніше Указом Президента). Основні з них:

• обов’язкове вжиття державними структурами України необхідних дій щодо перевірки та затримання підозрілого судна, що зайшло до українських територіальних вод (при отриманні відповідної інформації);
• створення на базі штабу ВМС ЗС України Контактного пункту України щодо обміну інформацією про торгівельне судноплавство;
• підготовка та направлення у Середземне море військових сил та засобів для виконання завдань операції, надання дозволу операційним силам на проведення висадки на борт підозрілих суден під українським прапором.

Перші кроки по реалізації зобов’язань України у ОАЗ вже зроблені.

На базі штабу ВМС ЗС України у Севастополі розгорнуто Контактний пункт України. З листопада 2005 року згаданим підрозділом здійснюється моніторинг торгівельного судноплавства у Чорному морі та обмін відкритою інформацією з Регіональним командуванням ОВМС НАТО в Неаполі.

Вважаю за позитивне, що до виконання завдання ОАЗ в Україні будуть активно залучатися практично всі силові міністерства та інші державні структури України: міністерства оборони, зовнішніх справ, транспорту та зв’язку, економіки, прикордонна служба, митна служба, служба безпеки.

Розгорнута підготовка сил українського флоту до дій у Середземному морі Командування ВМС ЗС України ставить за мету забезпечити готовність першого корабля для виконання завдань у Середземному морі у кінці 2006 року.

В подальшому можливо виконання завдань операції на ротаційній основі, з постійним перебуванням корабля у Середземному морі. Це забезпечить втілення в ВМС ЗС України світових стандартів підготовки екіпажів кораблів та підвищить бойову готовність сил флоту.

Підсумовуючі, хочу нагадати наступне:

• політичне та економічне значення чорноморського регіону постійно збільшуються, зокрема завдяки перспективі диверсифікації ринку енергоносіїв для країн Європи;
• географічне розташування, певні проблеми у процеси побудови нових демократичних країн на тлі колишнього СРСР перетворюють регіон у «буферну зону» нелегальної міграції та тіньового бізнесу;
• основою успіху у підтриманні миру та стабільності у регіоні є виважена політика, врахування бізнес-інтересів всіх країн-партнерів, використання інструментів систем колективної безпеки;
• під час трансформації системи безпеки країн Чорного моря спостерігається стійка тенденція збільшення ролі її військово-морської складової.