Будь-які соціальні взаємодії в Криму, у першу чергу, політичні, детерміновані політкультурністю їхніх учасників. Тому будь-які взаємодії на півострові можна розглядати як взаємодію культур, тому що культура, особливо етнокультура, є фундаментом будь-яких соціальних процесів і базовою детермінантою як індивідуальної, так і колективної поведінки.

З 1944 року після депортації кримськотатарського народу і до розпаду СРСР кримський півострів залишався досить монокультурним – радянсько-російським. Але після краху радянської ідеології, що обмежувала дію етнокультурних детермінант сферою творчого і повсякденного спілкування, вони вийшли на поверхню соціальних взаємодій.

Одним из основных заданий представительной и исполнительной власти Автономной Республики Крым, а также органов местного самоуправления автономии является обеспечение на основании действующего законодательства и международного права интеграции национальных общин Крыма в украинское общество путем свободного и равноправного развития и удовлетворение их национально-культурных нужд, а также участие их в международном сотрудничестве в сфере межнациональных отношений.

Начиная с января 2004 г. в Крыму произошла цепь событий, вызвавших общественный резонанс не только на полуострове, но и за его пределами. В ночь с 9 на 10 января произошла массовая драка между членами Сурожской казачьей общины и крымскими татарами, 5-7 марта на территории аквапарка, расположенного в Голубом заливе, произошло конфликт между рабочими «Крым-болгар-юг-сервис» и крымскими татарами, в ходе которого было совершено нападение на журналистов. Пиком межэтнической напряженности в регионе стали события 23 марта в Симферополе на ул. Пушкина, а затем в баре «Коттон».